Зазулі Микола, Никифор та Степан

Брати Микола та Никифор Зазулі родом були із с.  Липки на Рівненщині. Удівець Никифор мешкав із синами Андрієм і Степаном, невісткою Наталією та донькою Галиною. Микола проживав один. Під час Голокосту на Рівненщині родина прихистила переслідуваних євреїв із сусіднього с. Великі Межирічі.

Окупація Рівненщини нацистами відбулася 24 червня – 9 серпня 1941 р. Перший розстріл євреїв у краї мав місце наприкінці червня в с. Муравиця. Загалом за липень на Рівненщині їх було знищено понад 1 тис., за серпень – 3500 осіб. Закінчились антиєврейські акції в 1941 р. розстрілами 15 тис. осіб у м. Рівне й Костопіль 6 та 7 листопада.

Упродовж січня – травня 1942 р. масові страти в області не проводилися. Німецька цивільна адміністрація займалася розселенням євреїв у гетто. Перші з них було створено ще в січні 1941 р. в населених пунктах Степань, Деражне та Костопіль, у грудні – в м. Рівне. У квітні 1942 р. гетто з’явилися в м. Дубно, Радивилів, Сарни, у травні – в населених пунктах Демидівка, Дубровиця, Рафалівка, Великі Межирічі та ін. У травні нацисти відновили масові вбивства євреїв. Напередодні ліквідації гетто в с. Великі Межиричі 26 вересня 1942 р. звідти утекли 16-річні юнаки Мордехай Авербух та Шмуель Хонігман. Опинившись у с. Липки, вони попросили притулку в Никифора Зазулі. Чоловік погодився заховати утікачів на кілька діб. Але з наближенням холодів вирішив залишити на зимівлю. Згодом до обійстя Зазуль попросилися дві молоді жінки – Рула й Етла. Усіх чотирьох Никифор переховував у ямі, яку разом із сином Степаном спеціально викопав у сараї. Микола Зазуля забезпечував євреїв їжею та одягом.

Після війни Шмуель Хонігман емігрував до Канади, а Мордехай Авербух – до Держави Ізраїль. Останній підтримував зв’язки зі своїми рятівниками й у 1992 р. приїздив в Україну.

У 1995 р. Яд Вашем визнав Никифора Зазулю, його сина Степана та брата Миколу Праведниками народів світу.

/